Все те що ми відчуваємо

«Записки в ізголов’ї» - книжка японської письменниці Сей-шьонагон, в якій описано відчуття жінки і те що її оточувало. Витончена мова, вишуканий стиль, самобутній художній образ – усе це присутнє в «Записках..». Увесь час дивуєшся, невже й насправді він був створений понад 1000 років тому. Взагалі, внесок японських жінок до скарбниці національної літератури у порівнянні з літературами інших народів світу важко переоцінити.  Першим хто познайомив європейців із цим твором  був відомий англійський сходознавець Вільям Джордж Астон, який у своїй книзі «Історія японської літератури» не тільки стисло охарактеризував цей твір, але й навів декілька уривків із нього у власному перекладі з англійської мови.

Варто зазначити, що оповідання Сей-  шьонагон є різних розмірів. Наведу приклад    одного з коротких оповідань: « Будь-яка пора  року прекрасна: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопаді і  грудень».

Назва твору за поясненням деяких фахівців, включає в себе те, що письменниця зберігала рукопис під подушкою і записувала свої думки та спостереження ввечері перед сном або вранці, коли піднімалася з ліжка, але на мою думку найвірогідніше, що в цій назві приховується натяк на те, про що вона сама розповіла у своїй післямові, а саме те, що одного разу до палацу прийшов дайнагон і приніс імператриці цілу купу паперу, який остання віддала Сей-шьонагон. Так за словами жінки вона почала писати свою книгу

Окремі розділи «Записок..», сприймаються читачами як поезія в прозі. Взагалі не буде перебільшенням сказати, що японська художня проза своїм народженням має завдячувати саме поезії і передусім – поезії жанру танка. Емоційний зміст танка органічно пов'язаний з контекстом і лише через нього повністю розкривається.

 В своїх творах Сей-шьонагон переважно описує придворне життя, свідком і активною учасницею якого вона була та незважаючи на те, головною темою та неодмінним фоном усіх подій, що описуються у творі, є природа. Досить часто саме природа виступає головним героєм того чи іншого оповідання. Взагалі, японці ніколи не проголошували природу своїм богом, але найвищим творчим актом художник вважав мить злиття з природою. Для них природа - це краса і гармонія, шлях досягнення вищої істини. Однак, японці не звеличували природу, це діло рук поетів, які висловлювали свої почуття образами природи.

Саме книга Сей-шьонагон, можливо, як жодний інший літературний твір, чудово ілюструє влучне спостереження відомого художника Вінсента ван Гога «Досліджуючи мистецтво японців, ми постійно відчуваємо в їхніх речах розумного філософа, мудреця, який витрачає свій час – на що? На вимірювання відстані від Землі до Місяця? На аналіз політики Бісмарка? Ні, просто на споглядання травички». Японці не були б японцями якби не відчували за цими травами, деревами, птахами, невидиме для простого ока. Кожна річ гарна по-своєму , кожна має власну неповторну чарівність, будь-яка пора року і будь-яка мить схожі й несхожі між собою. Але не слід вважати що подібне ставлення до навколишнього світу речей є особливістю тільки японського світосприйняття, яке знайшло своє яскраве віддзеркалення лише в японській літературі. Про важливу роль предметного світу в художньому тексті писали дослідники багатьох літератур різних народів.

Сей-шьонагон залишила нам у спадок геніальний твір – про весняні світанки і літні ночі, осінні сутінки і засніжені зимові ранки, про захоплення і пристрасті, досаду і прикрощі, радощі і печалі – про все, що чарувало її поетичну душу і водночас породжувало в ній незрозумілий, таємний смуток. Вона залишила по собі прекрасну щиру книгу, що вже понад тисячу років викликає захоплення багатьох поколінь, вдячних читачів у всьому світі, до числа яких відтепер долучились і українці.